ДНЗ №11 ”Берізка”, Ворзель
Ірпінь, Київська область

Практичний психолог ДНЗ №11 "Берізка"

Білецька Людмила Михайлівна

1.09.2017 рік.

        Розпочався новий навчальний рік і до нашого дитсадка,як і до тисяч інших дитсадків нашої держави,прийшли нові вихованці.Звичайно батьків турбує питання адаптації дитини до умов дитсадка,як швидко дитина адаптується,чи буде їй комфортно ? Беззаперечно що важливими є фізичні показники здоров*я дитини, але поряд з ними не менш важливими є і психологічні. Пропоную Вам  поради психологів, дотримуючись яких, Ви зможете уникнути труднощів, повязаних із такою зміною в житті  дитини, як похід у дошкільний навчальний заклад.

Психологічна  підготовка дитини до відвідування  дитячого садка:

  • Посміхайтеся, розповідайте дитині, яка вона вже доросла та розумна – може іти до дитячого садка разом з іншими дітьми.
  • Розкажіть як багато нового цікаво у садочку – діти, іграшки, танці, співи, свята.
  • Розповідайте  цікаві  історії та спогади про перебування (ваше, ваших близьких) у дитячому садку.
  • Обов’язково відвідайте дитячий садок разом з дитиною, попросіть показати приміщення, погуляйте на майданчику.
  • Вихідними пограйте в гру з ляльками, м’якими іграшками, будь-якими улюбленими іграшками малюка у «Дитячий садок».
  • Пояснюйте заздалегідь, що мами (тата) не буде у дитячому садку, але вона (він) ОБО’ВЯЗКОВО прийде та забере дитину. Це ви повинні розповідати впевнено, без вагань та сумнівів.
  •  Не лякайте (не карайте) дитину дитячим садком, кажучи: не заберу, залишу на ніч, не будеш слухатись – відведу до садка, тощо.
  • Дослухайтесь до батьківської інтуїції, частіше кажіть своїй дитині

 

«Я тебе люблю».

1.10.2017 р

Ваша дитина, як лакмусовий папірець, що реагує на зміни середовища.

Зараз, коли емоції дорослих (батьків, матусь, дідусів, бабусь та ін) знаходяться на межі, коли медіа простір переповнений страшними подіями наші діти стали також стурбованими, плаксивими, вони вередують, не відпускають вас на роботу,  почали  частіше хворіти. Батьки спостерігають спалахи високої температури, прояви  необґрунтованих істерик.

Але, з точки зору психології, такі прояви можна обґрунтувати й пояснити. Зрозумійте, часті істерики, вередливість і навіть підвищення температури, - це все способи позбавитися від зайвого напруження.  Наші діти уловлюють наші невизначеність, стурбованість, страх, і бояться і турбуються разом з нами. В цей час для них дуже важлива безпека і ваша присутність поруч, підтримка.

Тому, саме зараз намагаємось частіше обіймати дитину, гладити, робити перед сном заспокоюючий масаж, навіть, якщо дитина вже доросла (ми посилюємо тілесний контакт). Такі щирі обійми допоможуть зняти надмірне напруження, допоможуть вселити впевненість в своїх  силах і можливостях,подолати страхи.

Якщо ваша дитина вирішила з вами поділитися своїми почуттями, переживаннями, страхами, -  відкладіть все і вислухайте її. Не відкладайте це на потім,мотивуючи це тим,що ви зайнятті.Тому що потім дитина замкнеться в собі і буде дуже важко наладити втрачений зв'язок. Зараз для дитини головне бути прийнятою  близькими людьми. 

Ще одним важливим аспектом у побудові довірливих відносин між дитиною та дорослим є вміння дорослих виконувати свої обіцянки. Памятайте,що ми,дорослі,є взірцем для наслідування для своїх дітей,тому не слід подавати дітям погані приклади поведінки. Бо саме у нас вони вчаться обманювати нас і оточуючих. Тому перш ніж щось пообіцяти дитині,гарно подумайте,чи зможете ви виконати свою обіцянку? Тому що достатньо 2-3 рази не дотримаитсь данного дитині слова і довіра дитини до вас зійде нанівець. Слід пам'ятати,що най більшою відрадою для дорослого є вміння дитини довіряти вам.

Якщо дозволяє площа помешкання, можна зробити  для дитини  будиночок (халабуду, як у нашому дитинстві), в якому вона буде господарем. Цей будиночок – місце безпеки та рівноваги.

Можна разом з дитиною зробити символічний оберег (кулон, браслет, брошку, камінець, будь що), який  допоможе дитині  тримати зв'язок з близькою людиною.

___________________________________________________________________________________________________________________

28/02/2019

Шановні батьки вихованців старшої групи,пропоную до вашої уваги тест,який допоможе взначити рівень психологічної готовність вашої дитини до школи

                                                                                  ТЕСТИ  ДЛЯ БАТЬКІВ
 

                                                                   ЧИ ХОЧЕ ДИТИНА ЙТИ ДО ШКОЛИ?
Насамперед дізнайтеся, чи хоче ваша дитина йти до школи. Зверніться до неї зі словами: «Якби хтось став за тебе говорити, погодилася б чи ні з цими словами?»
1. Коли я піду до школи, у мене з’явиться багато друзів.
2. Мені цікаво, які в нас будуть уроки.
3. Думаю, що буду запрошувати на свій день народження увесь клас.
4. Мені хотілося б, щоб урок тривав довше, ніж перерва.
5. Цікаво, що в школі пропонують на сніданок?
6. Коли я піду до школи, то буду гарно вчитися.
7. Найкраще в шкільному житті – це канікули.
8. Мені здається, у школі більше цікавого, ніж у дитячому садку.
9. Мені хочеться в школу, тому що діти з мого будинку вже навчаються.
10. Якби мені дозволили, я б пішла учитися то рік. 
 Обведіть номери висловлювань, із якими ваш малюк погодиться, а потім порахуйте кількість позитивних відповідей.
Сума 1-3 бали – ваша дитина вважає, що непогано живе і без школи. У цьому випадку вам слід замислитися над причинами такої думки.
Сума 4-8 балів – так, у школу хочеться, але в основному вона мріє поки що про нові ігри і друзів.
Сума 9-10 балів – вам не варто тривожитися. 

___________________________________________________________________________________________________________________

1/03/2019

РОЗВИВАЛЬНЕ ЗАНЯТТЯ “ЕМОЦІЇ” ДЛЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
 
1.Вправа на привітання. Із різноманіття фотографій, де зображені діти з різним настроєм діти вибирають фото із настроєм, схожим на свій. Можна розповісти про свій вибір – чому саме це фото, що такого сталося приємного чи неприємного. Дуже гарними для цієї вправи є комплект карток “Емоції”

2.Вправа «Обличчя» сприяє розвитку розуміння мімічних виразів обличчя. В мене є зображення різних емоційних станів. Завдання для дітей полягає у тому, щоб визначити, яке почуття висловлює кожна маска. Я демонструю маски-обличчя по черзі. Друга частина вправи спрямована на вміння розрізняти міміку, самостійно свідомо користуватися мімікою для вираження своїх емоцій. Я роздаю учасникам картки з емоціями (так щоб ніхто не бачив) і даю завдання – виразити за допомогою міміки емоцію, яка зображена на малюнку. Решта учасників повинні визначити, що намагався зобразити учасник. 

3. Динамічна вправа. «Маленький привид». Мета полягає утому, щоб навчити в прийнятній формі виплеснути накопичений гнів. Інструкція дітям звучить так: «Зараз ми з вами будемо грати роль маленьких добрих привидів. Нам захотілося трохи побешкетувати і злегка налякати одне одного. Коли я буду плескати в долоні вам треба буде робити руками ось такий рух (зігнуті в ліктях руки, пальці розчепірені) і вимовляти страшним голосом звук «У». Якщо я буду тихо плескати, ви будете тихо вимовляти «У», якщо я буду голосно плескати, ви будете лякати голосно. Але пам’ятайте, що ми добрі привиди і хочемо тільки злегка пожартувати».

4. Ігрова вправа “Невдоволення – Задоволення”. Суть її полягає в тому, що дітям треба розповісти історію, при цьому імітуючи звірів і їхні емоційні стани.
Історія про ведмедя. Жив у лісі ведмедик, на вулиці настала пора року весна, стало йому голодно, ось виліз він з барлоги, загарчав, розсердився, нахмурився. (Дітям треба зімітувати ведмедика похмурого, сердитого). А в лісі сніг зійшов, травичка починає де-не-де «прокидатись», пташки починають щебетати, метелики літають. Подивився ведмедик навколо, заусміхався (діти імітують задоволеного, веселого ведмедика.). Повз лисичка бігла, побачила ведмежа, здивувалася (діти зображують лисичку, здивування). А недалеко під кущем зайчик сидів (навпочіпки сідають), прислухався: “Що за шум?”, Злякався, причаївся (діти зображують зайчика). Підвівся зайчик, побачив ведмедика і лисичку, зрадів – адже це його друзі зібралися на галявині перший раз після довгої зими, і весело застрибав до них. І стали вони разом – як ви думаєте, що робити? – Радіти, веселитися, грати, стрибати, годувати ведмежа. Вкінці можна задати ряд запитань: чи подобається вам на лісовій галявині? Який у вас настрій? Коли у вас гарний, радісний настрій, що вам хочеться робити? Плавно переходимо до наступної ігрової вправи.

5. Гра «Я радію, коли …». Інструкція дітям: «Зараз я назву по імені одного з вас, кину йому м’ячик і попрошу відповісти: «Іра, скажи нам, будь ласка, коли ти радієш». Іра повинна зловити м’ячик і сказати: «Я радію, коли ….». А потім кинути м’ячик наступній дитині і, назвавши по імені, в свою чергу запитати: «(ім’я дитини), скажи нам, будь ласка, коли ти радієш?». Цю гру можна урізноманітнити, запропонувавши дітям розповісти, коли вони засмучуються, дивуються, бояться. Такі ігри можуть розповісти вам про внутрішній світ дитини, про її взаємини як з батьками, так і з однолітками.
6. Щоб плавно перейти до наступної вправи, варто в кінці попередньої задати запитання про образу. Потім пропоную дітям намалювати образу. Я обов’язково уточнюю, що можна згадати ситуацію, в якій дитина відчувала почуття образи, і намалювати її. Після малюнку ми обговорюємо – кожен розповідає, що він намалював і що хоче зробити з «образою». Дана вправа має психотерапевтичний ефект. Якщо малюнки насторожують є сенс поговорити з батьками після заняття.
7. Вправа на завершення «Способи підвищення настрою». Пропонується обговорити як можна підвищити собі самому настрій, постаратися придумати якомога більше таких способів (посміхнутися собі в дзеркало, спробувати розсміятися, згадати про що-небудь хороше, зробити добру справу іншому, намалювати собі картинку).

___________________________________________________________________________________________________________________

1.03.2021

  Що таке посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) ?

Це захворювання розвивається, якщо людина пережила реальну або потенційну загрозу життю. Також цьому ризику піддаються свідки страшних подій і люди, які мали справу з їх наслідками наслідками (зокрема, працівники аварійних служб і співробітники правоохоронних органів, медичні працівники, волонтери). Буває, що ПТСР відчувають близькі та друзі людей, які пережили травму.
Такий стан виникає, якщо було порушено почуття довіри та безпеки, і людина відчула себе безпорадною. Якщо людина пережила травматичну ситуацію, то цілком нормально, що вона почуває себе переляканою, тривожною і розгубленою. Вона погано спить, пробуджується від жахливих сновидінь, відчуває страх і не може перестати думати про те, що сталося; вона знаходиться в полоні постійного переживання небезпеки і болючих спогадів. У більшості людей ці прояви недовговічні  і з часом минають самі по собі. Це НОРМАЛЬНА реакція не ненормальні умови. Але якщо вони не слабшають протягом декількох днів чи навіть тижнів, це може бути проявом ПТСР.
ПТСР розвивається в залежності від особливостей кожної людини. Зазвичай, такий стан дає про себе знати протягом декількох годин або днів після травмуючої події, але буває що ПТСР проявляється через тижні, місяці і навіть роки.

У посттравматичний період людині може здаватися, що її життя вже ніколи не стане таким, як до трагічної події.

Подолати посттравматичний стресовий розлад можна ТІЛЬКИ при правильному ЛІКУВАННІ та ПІДТРИМЦІ близьких.


                     Ознаки посттравматичного стресового розладу:

Симптоми ПТСР можуть виникнути раптово, поступово або нагадувати про себе час від часу. Вони можуть з'являтися ніби нізвідки, а можуть «запускатися» чимось, що нагадує людині про страшну подію, якось пов’язано з нею: місце події, шум, запах, певні слова чи убрази уяви.
При тому, що кожен відчуває ПТСР по-своєму, є три основні симптоми:
• нав’язливе намагання «переосмислити» неприємні події, відтворення їх в уяві (зокрема, у сновидіннях);
• прагнення уникати того, що нагадує про травму (наприклад, місця події);
• підвищені тривожність і емоційне збудження, постійна настороженість, підозріливість.

                                                                        Додаткові ознаки ПТСР:
Гнів і дратівливість; почуття провини, сорому  або самозвинувачення; зловживання алкоголем чи наркотиками; почуття недовіри і зради, а також «несправедливості долі»; депресія і почуття безвиході; суїцидальні думки; відчуття відчуженості; фізичні болі; поверхневий і неспокійний сон, жахливі сновидіння; здригання при дзвінках, оплесках та ін. буденних звуках; нездатність згадати цілі епізоди пережитої травми; відчуття, що людині «не судилося» знайти роботу, створити сім'ю тощо.

Якщо Ви підозрюєте, що у Вас або Вашої близької людини є ПТСР, потрібно негайно ЗВЕРНУТИСЯ ПО ДОПОМОГУ ДО ПСИХОТЕРАПЕВТА ЧИ ПСИХОЛОГА. Чим скорше буде виявлений ПТСР, тим легше і швидше його вилікувати. ПТСР не є ознакою слабкості чи нездатності «взяти себе в руки», «не розпускатися». Для подолання цього стану необхідно прийняти травмуючу подію –  як частину Вашого минулого, не намагатися її «забути», не відгороджуватися від неї. Її потрібно саме ПЕРЕЖИТИ, ПРИЙНЯТИ – І ВІДПУСТИТИ. За підтримки фахівця зробити це легше.
При ПТСР  для людини природньо прагнути уникати хворобливих спогадів і переживань. Але якщо Ви спробуєте відгородитися від хворобливих спогадів, не зважати на них, буде тільки гірше. Емоції нікуди не подінуться і будуть проявлятися в моменти стресу або коли ваш самоконтроль буде слабшати. Спроби постійно контролювати ситуацію тільки виснажать Вас, будуть марно забирати сили, потрібні Вам, аби повернутися до нормального стану. Занедбаний ПТСР може вплинути на все ваше подальше життя. А Ви заслуговуєте на краще!

                                                                                             Поради:

• Не віддалятися від своїх друзів і близьких. В жодному разі не можна втрачати зв'язок з людьми , які піклуються про Вас. Підтримка з боку інших людей є життєво важливою для Вашого одужання.
• Розгляньте питання про приєднання до групи підтримки для постраждалих від такого ж типу травми. Група підтримки може допомогти вам почувати себе не ізольованим і не самотнім. Завдяки групі можна також побачити нові для себе способи подолання і навчитися їм. Це зробить Вас сильнішим і мудрішим.
• Не вживайте алкоголь або наркотики. Тому що, коли Ви намагаєтеся «залити» своє горе, Вам стає легше тільки на короткий час, але в загальному ПТСР посилюється. Вживання психоактивних речовин погіршує багато симптомів ПТСР, які проявляються в емоційному онімінні, соціальній ізоляції, гніві і депресії.


                            Допоміжні способи у подоланні ПТСР (способи самодопомоги):

Дізнайтеся якомога більше про ПТСР;
Приєднайтесь до групи підтримки;

Довіртеся близькій людині; говоріть з людьми про Ваші переживання і почуття, а не про саму подію;
Проводьте час з позитивно налаштованими людьми; розмовляйте з тими, хто переніс у минулому важкі ситуації і дав собі з ними раду;

Якщо ви віруюча людина або маєте групу духовних однодумців, зберігайте зв’язок з ними; приділіть увагу Вашій вірі і духовним потребам; звертайтеся у молитвах до Бога;
Насолоджуйтесь тишею природи;

Практикуйте релаксацію і медитацію;

Займайтеся спортом на свіжому повітрі; подбайте про поживну їжу і достатній сон: не тільки ваша душа, а й тіло потребує догляду і підтримки;
Уникайте алкоголю і наркотиків;

Займайтеся повсякденними, звичайними для себе життєвими справами; структуруйте свій час і старайтеся дотримуватися плану; відновіть свої улюблені заняття.
                                 Поради для рідних і друзів людини, що страждає на ПТСР:

Якщо у того, кого ви любите, є ознаки ПТСР, піклуйтеся про нього і підтримуйте. ПТСР може бути важким випробуванням для сім'ї. Вам буде складно зрозуміти, чому близька людина замкнулася в собі чи стала «байдужою». Іноді її поведінка буде ​​нестабільною, непередбачуваною. ПТСР може навіть призвести до втрати роботи і колишніх захоплень .


      Якщо у Вашій сім'ї є людина, що перенесла травму і перебуває в стані ПТСР:
Будьте терплячими і намагайтеся зрозуміти близьку людину. Наберіться терпіння. Людині з посттравматичним стресовим розладом, можливо, буде потрібно говорити про травматичну подію знову і знову. Це частина процесу її видужання. Слухайте її ще і ще – скільки вона потребуватиме, кажіть їй про свою любов, підтримку, про свою віру в її сили, про свою готовність бути поруч з нею.
Намагайтеся поступово скеровувати її думки на позитивне майбутнє: улюблені заняття, відпочинок, життєві успіхи, надійні стосунки; якщо це доречно – помрійте разом з нею. Але будьте щирими і правдивими у своїй підтримці. Краще просто взяти за руку чи обійняти, ніж обіцяти нездійсненне чи фальшиво підбадьорювати. Не кажіть їй: «Візьми себе в руки», «Забудь про це», «Не згадуй більше!». Але не треба і «залипати» в гурі чи підтримувати позицію жертви. Минуле повинно стати досвідом і залишитися в минулому.
Не сприймайте симптоми ПТСР близької людини – емоційне заціпеніння і гнів – на свій рахунок. Якщо Ваша рідна людина здається відчуженою, дратівливою, пам'ятайте, що це не має відношення до Вас чи Ваших стосунків.
Якщо людина не йде на розмову про травмуючу подію, не тисніть на неї. Їй неймовірно складно говорити про це. Але дайте зрозуміти, що якщо людина захоче поговорити, Ви готові її вислухати.

                                                                   Чому не можна жити в стані ПТСР?
ПТСР може зруйнувати вашу сім'ю. Ви можете виявити, що віддалилися від рідних і близьких, не в змозі ладнати з людьми,  що Ви стали сердитими або навіть жорстокими.
ПТСР може викликати інші проблеми із здоров'ям. Доведено зв'язок між ПТСР і хворобами серця.
ПТСР може викликати алкоголізм .
ПТСР може позбавити Вас радості життя.

                                                                           Види лікування ПТСР :
• Персональна психотерапія, сфокусована на травмі, – індивідуальна та групова.• Сімейна психотерапія. Вона допомагає рідним і близьким зрозуміти, через що Ви проходите. Подібна терапія зближує і допомагає краще зрозуміти одне одного в сім'ї.
• Медикаментозне лікування. Іноді людям з ПТСР  призначають ліки, щоб полегшити прояви депресії або тривоги. Медикаменти не вилікують причини ПТСР, але зроблять людину менш пригніченою і спокійнішою.
Лікування ПТСР - це довгий і нелегкий процес. Фахівці і близькі люди готові допомогти Вам на шляху до одужання.

 

1.04.2021

                                                                        Правове виховання дошкільників


                                                                              Коли права дітей порушуються

  • Коли не гарантована її безпека для життя та здоров’я.
  • Коли її потреби ігноруються.
  • Коли не задовольняються її основні потреби.
  • Коли стосовно дитини простежуються випадки насильства або приниження.
  • Коли порушується недоторканість дитини.
  • Коли завдається шкода здоров’ю дитини.
  • Коли дитину ізолюють.
  • Коли навіюють страх за допомогою жестів,поглядів, погроз фізичного покарання.
  • Коли перебивають дитину під час розмови, не дають їй можливість висловитись, повідомити про свої потреби, бажання.
  • Коли дитину залякують, використовуючи при цьому суспільні установи(міліцію,церкву, спецшколу, колонію, лікарню).
  • Коли порушують статеву недоторканість дитини.
  • Коли вона не має права голосу у прийнятті важливого для сім’ї та дитини рішення.
  • Коли дитина не може вільно висловлювати свої думки й почуття.
  • Коли її особисті речі не є недоторканними.
  • Коли її використовують у конфліктних ситуаціях із родичами.
  • Коли дитина стає свідком приниження гідності інших людей.
  • Коли контролюють її доступ до спілкування з ровесниками, дорослими, родичами, одним із батьків, якщо на це нема рішення суду.
  • Коли використовують дитину, як засіб економічного торгу під час розлучень, поділу майна.
  • Коли дитині не надається право робити помилки.

 

11.05.2021

                                                                        Як привчати дошкільника до праці
 
     З раннього віку необхідно привчати дитину до самообслуговування, до прибирання своїх іграшок, до допомоги своїм рідним у домашній роботі. Дошкільники легко і з великим задоволенням наслідують працю батьків, виконують доручення дорослих. Спочатку їм просто цікаво. А поступово, якщо в сім'ї систематично заохочують до праці, хвалять за невеликі досягнення, у них виникає бажання допомогти дорослим, складаються трудові навички і звички, проявляється працелюбність.
 
     Дошкільний вік - сприятливий період, під час якого формуються цінні якості, необхідні людині. На основі правильного трудового виховання, отриманого в дошкільному віці, у дітей розвиватиметься бажання працювати і в старшому віці. Своєчасне трудове виховання необхідне і для підготовки дитини до школи, де зміст навчання і життя пов'язані з працею
          Для дошкільників характерне прагнення до активної діяльності. Дорослим важливо давати правильний напрямок цієї активності і самостійності, організовуючи ігри дітей, різні заняття, посильний труд, а також спостереження праці дорослих.
      Діти, як правило, з охотою виконують будь-яку роботу, пов'язану з домашнім господарством. Самообслуговування їх заохочує не завжди, особливо у старшому дошкільному віці.
Дитина обов'язково повинна закінчити почату роботу і виконати її охайно. Потрібно підтримувати ініціативу, яку проявляє дитина до праці.
 
     Дорослі повинні керувати працею дітей так, щоб ця праця мала виховний характер. Дошкільника, у якого життєвий досвід дуже малий, потрібно вчити працювати. Показ, розповідання, заохочення, нагорода, заохочення до спільної праці - види роботи, за допомогою яких можна навчити і привчити дитину до праці, потрібно враховувати її емоційність, бажання гратися.
     Потрібно виховувати інтерес до результатів праці, тобто знаходити радість і задоволення від закінченої справи.
     Враховуючи, що гра і праця дошкільників тісно пов'язана, потрібно використовувати гру для заохочення дитини до праці, виховання бажання працювати.
     Слід відзначити, що ремонтувати іграшки потрібно разом з дітьми, заохочувати до ремонту і виховувати вміння ремонтувати. Це виховує у дитини бережливость.
     Виходячи з дому з дитиною, потрібно привчити її складами свої ігри та іграшки перед цим. Необхідно проявити вимогливість до своїх дітей і вчасно вміти проконтролювати їхню роботу.
     Всі види праці, які під силу дошкільникові, цінні для його різнобічного, фізичного і психічного розвитку, для формування особистості.

 

Логін: *

Пароль: *